Про доньку


Моя мала донька, зазвичай при першій зустрічі з незнайомими їй людьми, справляє враження спокійної, відносно тихої і врівноваженої дитини – справжнє янголятко, яке мило щось щебече! Милота аж зашкалює і деякі бабусі навіть намагаються пригостити її чимось смачненьким і солодким. Вони ж просто не здогадуються які, приховані для інших, потенціали вона має :) Читать дальше...


Открыть | Комментариев 5

Про стереотипи


Життя - це доволі таки непередбачувана штука і деякі ситуації чи випадки, або й навіть самі люди, рвуть, раніше встановлений власним мозком, певний шаблон.

Історія 1.Минулого року були ми проїздом з маленькою (3,5 роки) донькою у перших числах серпня в Одесі. А так як я маманя трохи навіжена і в Одесу приїжджаю не на море, а на велику прогулянку, то загуляли ми тоді пізнього вечора до Оперного, а заодно і на Приморський бульвар. Фонтани так гарно світяться, на Приморському на деревах море гірлянд, все таке гарне і яскраве! Дитина в захваті, матуся, тобто я, ще більше, бо кілька років не була в Одесі… :) І тут раптово звучить тихенько: «Мама! Я хочу в туалет». Мама повертається в реальність і починає з шаленою швидкістю придумувати варіанти куди на Приморському бульварі о десятій вечора можна повести дитину в туалет. Озираюся у пошуках того, що хоча б трохи наштовхнуло мене на потрібну думку, і мій погляд зупиняється на наметному містечку бійців АТО перед мерією на Думській площі. В голові яскравим вогником спалахує думка: «Якщо вони там ночують, нікого не впускають і не випускають, значить у них щось є». Швиденько підбігаю з малою до них і зі своєю фірмовою посмішкою а-ля «я дурочка, а значить мені можна бовкати усілякі дурниці» питаю у АТОшника, що стояв на вході у містечко, чи можна дитину відвести до них у туалет. Чоловік суворо подивився на мене, що так і продовжувала посміхатися (так-так! я дурко і я це знаю, тільки давайте вже щось вирішувати), потім на малу, а мала від такого суворого погляду, мабуть, подумала, шо вона вже краще потерпить і мовчки на нього дивилася переляканими очима. Щоб хоч трохи розрулити ситуацію, питаю у неї, чи точно вона хоче туди, куди хотіла недавно. У відповідь вона починає активно кивати головою, часто гойдаючи своїми хвостиками. Тоді АТОшник сказав нам спуститися вниз по сходах за містечком, але на територію не пустив. Щиро подякувавши, ми побігли за вказаним напрямком. Після цього зробила висновок 1, що АТОшники – це доволі суворі і неговіркі люди, які бачили війну, її жахіття і тому вони стали такими.

Історія 2.У садочок з моєю малою ходить малюк, батько якого два роки провів у АТО за призовом. Цей батько справляє враження неговіркої, суворої і сердитої людини. Як себе поводити з АТОшниками, я не знаю. Намагалася бути привітною, бо діти ходять у один садочок і ми, їхні батьки, одне одного вже знаємо, але враження у мене склалося таке, що скажи я ще хоч слово і мені скажуть куди йти. Висновок 2: АТОшники – це див. висновок 1.

Історія 3.Цьогоріч ми знову були в Одесі, але не проїздом, а трохи довше і зводили доньку у Меморіал героїчної оборони Одеси 411-ї берегової батареї, і в зоопарк, покатали на фунікулері (минулоріч він не працював) і на канатній дорозі, поплавали на катері «Легенда» (в захваті були і мама, і донька, яка кричала: «Хочу ще!») :)… Мандрівка була доволі насиченою на враження. Назад верталися потягом. Цим же потягом верталися на передову після трьох, наданих їм, вихідних днів АТОшники. З нами в купе їхав молодий (років 23-24) АТОшник-одесит зі своєю дівчиною, якій треба було виходити через кілька годин, а він їхав далі. А так як я вже мала певне уявлення, що АТОшники - це (див. висновок 1 і 2), то поставилася до такого сусідства спочатку насторожено і з невеличким острахом, бо як спілкуватися з ними я не знаю (див. історію 2). Але незабаром виявилося, що цей АТОшник доволі позитивний і привітний у спілкуванні, що мене дуже вразило і здивувало. Склалося враження наче він не на передову їде, а кудись у звичне для нього місце. І одразу у мене виникла купа питань. Що допомагає залишатися йому таким? Молодість? Закоханість? Чи все разом? Чи це була маска? Бо якщо він там вже три роки, коли зазвичай служать два, то, можливо, це свідчить про неспроможність повернутися до мирного життя? А може він взагалі не на передовій? І я зробила висновок 3, що багато чого не розумію в цьому житті і не знаю, а мої припущення бувають хибними або це просто був виняток.


Открыть | Комментариев 4

Мандрівка до міста Лева :-)


           Трапилася ця подія у кінці вересня 2006 року, якраз у ті дні, коли святкувалося, перенесене на осінь, день народження міста.

            Львів. Великий (за чотири дні так і не обійшли його повністю :-)). Доволі незвичний. Дещо схожий з Одесою, але все одно інший. Різний. Місто контрастів: старовинний центр, у якому будинки щільно туляться один до одного, залишаючи трохи простору для вузьких вуличок і майже не залишаючи місця деревам; на відміну від центру просто потопає у зелені симпатичний і чистенький приватний сектор; багато великих і красивих парків; багато церков, костьолів, храмів; Музей народної архітектури і побуту у Шевченківському гаю, у якому зібрані хати з різних куточків Західної України, і з характерними для тих куточків зеленими насадженнями; незвичний для мене діалект української мови і зовсім важко зрозуміла мова людей з глибинки; польська мова, яку слухала з дебільнуватою посмішкою на обличчі, бо все-таки при бажанні її можна зрозуміти :-); пристрасть місцевих до прикрашань стін і стелі квартири різноманітними візерунками :-); великі маршрутки, у яких водієві не потрібно кричати на весь салон: «Зупиніть, будь ласка!», а можна просто натиснути на кнопку біля виходу і водій зупинить; густі вранішні тумани, які або поступово розсіюються, або раптово зливаються короткочасним дощем…

            Львів. Це місто варто відвідати ще раз :-)


Открыть | Комментариев 18

Як я малювала світлом)) Спроба перша.


          Надихнула мене на цю справу одна цікава стаття, в якій описувалися різні способи нічної зйомки. Ну і про малювання світлом також. Але я, як завжди, вирішила трохи поекспериментувати і поєднала деякі: виставила мінімальне ISO (у мене 100), максимально закрила діафрагму (f/22), щоб менше попадало світла і виставила витримку на 25 секунд. Результат перед вами. Дещо корявий, але цікавий J


Открыть | Комментариев 10

Катакомби, трішки вечірньої Одеси і бонус ;-)


      Трохи більше місяця назад їздили з сестрою у наше рідне село. Чоловіків зазвичай залишаємо вдома і подаємося вдвох у мандри J Люблю такі моменти за те, що дають можливість згадати як ми колись вдвох чудили і знову можемо це спробувати повторити. Так як шлях до села і назад пролягає через Одесу, то у нас у запасі є півдня до відправлення автобуса або поїзда. Тому ми використовуємо його як нам заманеться: купаємося в морі, гуляємо по Одесі, скупляємося на Привозі J, можемо відвідати якісь місця, які раніше не відвідували і говоримо-говоримо-говоримо J

Читать дальше...


Открыть | Комментариев 8

Південний берег Криму. Перша подорож.


Навіяно постом Женьки

Вперше я туди потрапила кілька років назад. То була так звана «весільна подорож» через півроку після одруження J Весілля було взимку, бо спочатку хотіла в засніжені Карпати, але після, так як я страшенна мерзлячка, зимові Карпати було вирішено замінити на літній Крим. Довірилася своєму чоловікові, вибір якого впав на Партеніт. Перед подорожжю страшенно нервувалася, ще й дідок в поїзді «підлив масла у вогонь», коли сказав, що він вже не вперше там відпочиває і що ми вільну квартиру навряд чи знайдемо у цей період (липень-серпень). А мій чоловік був спокійний, бо в Криму він вже був і знав, що влітку там здаються в оренду навіть городи під намети J Але ж я то цього не знала! Заспокоїлася тільки тоді, коли ми доволі швидко і без проблем знайшли квартиру. Під вікном кипариси, усюди дзвенять цикади, до самісінького горизонту, зливаючись з ним, синіє море, і гори, ГОРИ навкруги, а особливо Роман-Кош – найвища точка Криму J Навіть після стількох років деякі спогади ще досить яскраві J Читать дальше...

З.И. Цифрової фотокамери тоді ще не було, тому відсканувала деякі фото з плівки.


Открыть | Комментариев 8

Одеса-2010 – як подарунок на день народження ;-)


Так виходить, що вже третій рік поспіль починаю відмічання свого дня народження у переддень свого свята. Це святкування переходить в ніч, а потім плавно переходить в ранок і у весь наступний день J

Але цьогоріч, в зв’язку з перебиранням на нову зйомну квартиру, я про нього забула! Але нагадав мені про нього мій коханий чоловік. За три дні до нього повідомив, що він бере на роботі вихідний для того, щоб провести цей день разом зі мною, і, добре знаючи як я люблю цей день проводити поза межею рідного міста, запропонував обрати місто для мандрівки J Я досить довго не могла визначитись, чим доволі сильно його роздратувала. Нарешті було обрано два міста, але, як відомо, на двох стільцях… Тому квитки на поїзд куплялися авральними темпами за чотири години до прибуття поїзду, незважаючи на сильну зливу, під яку ми потрапили і промокли наскрізь і яка готова була відклякнути нас від шаленого задуму. Читать дальше...

З.И. Більше фоток знаходиться тут


Открыть | Комментариев 18

Одеса-2009


         Цей опис про свої враження від мандрівки я опублікувала минулого року, коли вирішила прийняти участь у третьому турі конкурсу на сайті інтернет-видання «Новинар». Переможців так і не було оголошено, бо учасників третього туру було лише п’ятеро. Та й то двоє опублікували свої нариси в останній день перед закінченням конкурсу. Розумію, що статтею цей нарис назвати важко, бо занадто позитивно і емоційно вийшло, але інакше не можу, бо завжди хочу, щоб людина, прочитавши це, хоча б уяві побачила те, що бачила я. Було безумно страшно опубліковувати, бо не знала реакції читачів, але отримавши один доволі позитивний коментар і побачивши статистику, за якою мій нарис прочитало приблизно 200 осіб за три тижні (що було доволі приємно), зрозуміла, що нічого страшного в тому нема. Головне те, що це все-таки читають J, які б відгуки не залишили. Читать дальше...

Далі буде Одеса-2010 ;-)

З.И. Фотки тоді робилися на мобільний, тому звиняйте за якість J Інтернет ще не підключили, виходжу на зв’язок через Київстар, тож звиняйте, якщо одразу не відповім на коменти.

 


Открыть | Комментариев 13

Mysticism



Открыть | Комментариев 8

Просто балдію від цієї реклами))))


Миша, яка зуміла використати мишоловку для власної мети)))

З.И. Я сама розібралася як вставити відео в блог!!!)))))


Открыть | Комментариев 1

:-)


Всіх з наступаючим Новим роком)))))))


Открыть | Комментариев 6



Календарь
Август
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Мои фотоальбомы

Содержание страницы
ОБОЗ.ua